Дискреція публічної адміністрації: сутність і правове регулювання

Анотація

У наукові статті досліджено сутність та юридичний зміст дискреції публічної адміністрації. З’ясовано, що дискреція може мати місце в законотворенні та в політичній діяльності, а також у процесі правозастосування – в публічному адмініструванні і при здійсненні правосуддя. Адміністративна дискреція може реалізовуватися при здійсненні органами виконавчої влади та місцевого самоврядування низки функцій, до яких віднесено підзаконну нормотворчіть, вирішення адміністративних справ, укладання адміністративних договорів, вирішення питань проходження публічної служби, інших справ внутрішньо- та зовнішньоорганізаційного характеру. В основу адміністративної дискреції закладено розсуд публічної адміністрації, який пов’язують із процесом розмірковування, роздуму. Ключовими елементами дискреції є повноваження, вибір і рішення, які в сукупності й утворюють юридично значимий інструмент для владного впливу публічної адміністрації. У діяльності публічної адміністрації рішення можуть стосуватися вибору різних варіантів поведінки: діяти (приймати рішення) або утриматися від дій (прийняття рішення);     діяти (приймати рішення) у формі однієї із запропонованих альтернатив; діяти (приймати рішення), керуючись власним баченням, здоровим глуздом і розсудливо, але при цьому, не виходячи за межі Конституції та законів України. В Україні діють два нормативно-правові акти, які закріплюють положення щодо дискреційних повноважень – Методологія проведення антикорупційної експертизи та Закон України «Про адміністративну процедуру». В останньому закріплені принципи, яких має дотримуватися публічна адміністрація при реалізації дискреційних повноважень. Особливо значимими є умови щодо забезпечення законності. Крім того, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування мають зважати на мету, задля досягнення якої дискреційне повноваження їм надано.