Стандарти доказування у процесуальному праві України: галузева умовність та новітні ознаки

Анотація

У контексті наближення українського законодавства до європейських стандартів та уніфікації правової термінології доцільним є використання терміну «стандарт доказування», як процесуального орієнтиру, якими повинен керуватися суд при вирішенні справи. Завдяки таким стандартам суд має змогу оцінити, наскільки ефективно сторони реалізували покладений на них тягар доказування та чи змогли переконати суд у правильності своїх доводів. З урахуванням праць вітчизняних і зарубіжних вчених, аналізу законодавства та сформованої судової практики проаналізовано систему та зміст стандартів доказування у цивільному, адміністративному та кримінальному процесах. Дана оцінка особливості функціонування стандартів доказування у практиці Європейського суду з прав людини, яка є орієнтиром для процесуального права в частині випадків поширення окремих стандартів доказування у різних правових сферах. Запропоновано використовувати таких основних видів стандартів доказування у національному процесуальному праві як «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence), «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt), «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence), правила та випадки використання яких мають бути корисні при здійсненні судочинства. Встановлено, що особливості застосування тих чи інших стандартів доказування зумовлено і характерними рисами відповідних видів судочинства. Встановлено, що кожен зі стандартів доказування має власний зміст, який, з одного боку, передбачає наявність сукупності належних, допустимих і достовірних доказів, а з іншого — визначає рівень ймовірності встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин; саме цей рівень знання є необхідною передумовою для ухвалення обґрунтованого процесуального рішення. Підкреслюється, що виділення як основних так і додаткових стандартів процесуального доказування є досить важливим елементом вітчизняного судочинства, оскільки, це сприятиме виробленню однакового підходу до прийняття процесуальних рішень та здійснення процесуальних дій всіма суб’єктами доказування в різних видах судового провадженнях, що покращує ефективності доказової діяльності